Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 917/2153/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Корнілової Ж.О., Овечкіна В.Е.розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 рокуу справі№ 917/2153/15 господарського суду Полтавської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" простягнення 3045,97грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.2015 р. (суддя Кльопов І.Г.) у позові відмовлено.

Господарський суд, при винесенні оскаржуваного рішення, зазначив, що спірні правовідносини мають характер суброгації, за якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а відтак застосовуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України. Розмір страхового відшкодування, яке було здійснене ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" був визначений у відповідності до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 р. (судді: Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2015 р. скасовано.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія" "Саламандра-Україна", м. Полтава (ідентифікаційний код 13934129) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" "ВУСО", м.Київ (ідентифікаційний код 31650052) страхове відшкодування в сумі 3045,97 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновків, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, виходячи з правової позиції щодо права страховика, який виплатив страхове відшкодування своєму страхувальнику, подати регресний позов до страховика винної у ДТП особи і про набуття цим страховиком права зворотної вимоги у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Відовідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції надано не вірну правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами по справі, які за своїм юридичним змістом вимагають застосування іншої правової норми, дійшовши невірного висновку, що Відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування без урахування ст.29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не враховувати коефіцієнт фізичного зносу при визначенні розміру завданого збитку. Скаржник не є винною у завданні шкоди особою, а несе відповідальність в силу договору (полісу).

Позивач у відзиві доводи скарги заперечив з правовим обгрунтуванням, наведеним в тому числі у оскаржуваній постанові, вважає мотиви застосування апеляційним госпоадрським судом норм матеріального права щодо спірних правовідносин вірними, а оскаржувану постанову законної та обгрунтованою, просить залишити її бехз зміни, а касаційну скаргу - без задоовлення.

Сторони повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове заісідання не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, об'єктивних обставин, що унеможливлюють здійснення касаційного перегляду оскаржених судових рішень не встановлено.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом 27 березня 2014 року в м. Київ, на вул. Наб. Хрещатицька, 9 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_4 та мотоциклу марки Hyosung GT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_5 В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ "СК "ВУСО" автомобіль - Volkswagen Polo.

Вказане підтверджується довідкою про ДТП № 9366745.

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 18 квітня 2014 року у справі № 758/3560/14-п, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП України, у зв'язку із порушенням останнім п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Автомобіль "Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахований позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 1007869-02-10-04 від 09 вересня 2013 року.

Пунктом 4.1.1. договору добровільного страхування наземного транспорту передбачено, що одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника.

Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком, виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми.

Підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування, офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ (п. 5.2. Договору страхування).

Згідно рахунку СТО (ТОВ "Автосоюз") №С300279756/СС00190099 від 31 березня 2014 року вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля складає 20510, 59 грн.

Відповідно до звіту оцінки колісного транспортного засобу №14/8/735/610951 від 08 вересня 2014 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Прохоровим (сертифікат №15116/13 від 27 серпня 2013 року), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу "Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 14464,04 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на момент цього дослідження.

Згідно звіту №5562-70 від 19 травня 2014 року Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" "ВУСО", сума страхового відшкодування за договором страхування № 1007869-02-10-04 внаслідок ДТП, яке сталося 27 березня 2014 року, складає 9313,89 грн.

У відповідності до складеного позивачем страхового акту № 2128-02 від 27 травня 2014 року сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті (з урахуванням франшизи) становить 9313,89 грн.

Зазначену суму страхового відшкодування у розмірі 9313,89 грн. позивач виплатив страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №5794 від 28 травня 2014р.

Цивільна відповідальність ОСОБА_5 на момент вчинення ним ДТП та настання страхової події була застрахована в ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1882415.

03 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №3790 на виплату 9313,89 грн. страхового відшкодування у порядку регресу, з яких 510,00 грн. - франшиза, яку повинен відшкодувати ОСОБА_5, а 8803,89 грн. - його страхова компанія - ПАТ "СК "Саламандра Україна" (а.с.38).

29 жовтня 2014 року відповідач виконав частково регресну вимогу позивача, сплативши платіжним дорученням № 2493 суму страхового відшкодування у розмірі 5757,92 грн.

Згідно статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч.4 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту досягнуто згоди, що розмір збитку та виплата страхового відшкодування визначається на підставі рахунку СТО (п.5.2, п. 16.4.1).

Крім того, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

У відповідності до п.36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

З урахуванням вимог п.36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в якості підтвердження своїх позовних вимог позивачем надані, зокрема: страховий акт №2128-02 від 27 травня 2014 року, платіжне доручення від 28 травня 2014 року №5794 на суму 9313,89 грн., рахунок № СЗ00279756/СС00190099 від 31 березня 2014 року, виставленого ТОВ "Автосоюз", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, що є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, колегія суддів зазначає, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до страховика винної у ДТП особи щодо виплати страхового відшкодування, з огляду на приписи статей 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування".

При цьому, як вказав апеляційний господарський суд, визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Касаційна інстанція визнає такі висновки апеляційного господарського суду такими, що не грунтуються на вірному застосуванні наведених норм, оскільки апеляційною інстанцією не взято до уваги наступні особливості правового регулювання спірних правовідносин.

Стаття 27 ЗУ «Про страхування» та ст.993 ЦК України, чітко визначають, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування набуває право вимоги за завдані збитки, виключно, що належало потерпілій особі і будь-яких нових зобов'язань не виникає.

Тобто має місце зміна особи у зобов'язанні на підставі закону при не зміні самого зобовязання, а саме сплативши відшкодування потерпілому позивач зайняв його місце у правовідносинах, що виникли внаслідок заподіяння шкоди.

Разом з тим, цивільна відповідальність особи винної у ДТП була застрахована в відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1882415.

Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, законом встановлено порядок визначення витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З метою обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів приведення транспортного засобу в стан в якому він знаходився до пошкодження в ДТП означає відшкодування страховиком по обов'язковому страхуванню витрат потерпілої особи на заміну деталей, вузлів та агрегатів в сумі, що відповідає їх вартості на момент пошкодження з урахуванням зносу.

Відповідні норми носять спеціальний характер, тому суд повинен був керуватися ними при розгляді спірних правовідносин.

З цих мотивів касаційна інстанціє визнає невірними висновки, що ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не поширюється на спірні правовідносини, а мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхилив застосування зазначеного закону такими, що не відповідають встановленим обставинам та вказаним нормам права.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене висновки місцевого господарського суду відповідають нормам права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, натомість мотиви апеляційного господарського суду визнаються невірними, тому є підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, а рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 р. у справі № 917/2153/15 господарського суду Харківської області скасувати.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2015 р. залишити в силі.

Витрати по сплаті 2192 грн 40 коп. судового збору віднести на приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО". Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя Є.Чернов

судді Ж.Корнілова

В.Овечкін